«Йдеться не про пам’ять.
Йдеться про усвідомлення небезпеки, про яку людина знає з тієї миті,
коли вперше усвідомила її існування.
Відтоді, як стало зрозуміло, що віра в незворотність цивілізаційного процесу була ілюзією —
і тому ця небезпека завжди залишатиметься актуальною.
І йдеться про те, що я назвав би соромом, що сягає самої антропологічної сутності.
Соромом, який, будучи відокремленим від питання провини,
охоплює кожного, хто дозволяє собі бути охопленим.»
— Ян Філіп Ремтсма (Jan Philipp Reemtsma)
соціолог, дослідник суспільства
у: «Wozu Gedenkstätten?», Mittelweg 36, квітень/травень 2004, с. 62
